Сьогодні  був  символічний  сон:

  Я  в  школі,  заклопотана  справами, та згадую, що біля школи  чекає  мій  перший  чоловік, і  що  час  зустрічі  вийшов. Я  виходжу, бачу  його,  але  він  вже  збирається  піти. І йде. І такий молодий, як  ми з  ним  познайомилися. З ранцем  або  рюкзаком. Я  щось  мала  йому  передати.

   І  я  починаю  його  кликати, щоб  зупинити,  але  якось тяжко кричати, та голос  хриплий. А  він  не  чує  та  йде далі. Рази  три-чотири  гукала, та не зупинила. Він вже  на  інший  бік  траси перейшов.  Хочу  й  сама  перебігти, сподіваючись, що  наздожену, але він десь  зникає. Мабуть вже сів  в  автобус. Або просто розчинився. Бо біля ... Читати далі »

  Так, це літо, точніше різні обставини, поки що тяжіють наді мною. Живу не за планом, який так, до речі, і не вдалося остаточно розробити, а за обставинами. Реактивно.

  Хоча деякі  обставини  є результатом попередньої  проактивності.  Наприклад,  виїзд до Харкова  на  EdCamp Ukraine. Або здача  сином  ЗНО  та його  вступ  на  біофак. Або зараз  мої  поїздки до  Impact Hub, хоча і про деякі з них я  дізнаюся  лише  за  5  днів.

  Навіть  приходять  думки, що  в  наш  ас  і  треба  бути  гнучким, а  не  жити  строго за планом.

  Але  мене  засмучує не так  моя  гнучкість, як іноді  майже  пуста  трата  часу, як прокрастинація,  у  Facebook. Так, багато  корисного  я отримаю  саме  з  цієї  мережі. А ... Читати далі »