Так, це літо, точніше різні обставини, поки що тяжіють наді мною. Живу не за планом, який так, до речі, і не вдалося остаточно розробити, а за обставинами. Реактивно.

  Хоча деякі  обставини  є результатом попередньої  проактивності.  Наприклад,  виїзд до Харкова  на  EdCamp Ukraine. Або здача  сином  ЗНО  та його  вступ  на  біофак. Або зараз  мої  поїздки до  Impact Hub, хоча і про деякі з них я  дізнаюся  лише  за  5  днів.

  Навіть  приходять  думки, що  в  наш  ас  і  треба  бути  гнучким, а  не  жити  строго за планом.

  Але  мене  засмучує не так  моя  гнучкість, як іноді  майже  пуста  трата  часу, як прокрастинація,  у  Facebook. Так, багато  корисного  я отримаю  саме  з  цієї  мережі. Але  іноді  дуже  там  зависаю.

  Ще  один  ворог, який  часто  бере  в  полон, а іноді  призводить  (чи є вже  симптомом)  до  хвороб (нападів  мігрені) - це  емоції, або  емотивність, чи залежність від них. Хоча  з  цим недоліком  я  боролася  ще  з  молодості  та  навчилася  перемагати.  Навіть  зараз, не  зразу, але  вдається  перемагати.

  Раніше  отримувати  перемогу  над  негативними  емоціями  допомагав  саме  щоденник. Тому  і  зараз  спробую  в  окремому  пості  їх  проаналізувати, щоб вони  мене швидше відпустили.