Нарешті  можна  заспокоїтися -  діти  поступили, куди  хотіли.

   Син  став  студентом-заочником на  біологічному  факультеті.  Потрапив  на  бюджет.  Він  отримав  і  бюджетне  місце  на  стаціонарі,  але  не  захотів. Я  його  зрозуміла.

   Донька  після  4-го  курсу  педагогічного  університету  поступила  на  спеціаліста, також  заочно.  Там  бюджетних  місць  не  було.  На  стаціонар  вона  й  не  захотіла, бо  дуже  дорого  з  Іллічівська  їздити  до  Одеси. Гроші  на  1-й  семестр  знайшли. Дешевше  було  навіть  на  контракт  заочно  піти.  Ще  рік  довчиться  і буде  мати  повну  вищу  освіту.

  Коля, з  яким  вже  менш  ніж  через  тиждень  розпишеться донька,  щоб  легалізувати  стосунки, перевівся  з  геофаку  на  3-й  курс  на  інформатику  в  той  же  педагогічний  університет.  Взагалі  він  вже  має  вищу  освіту -  рік  тому  закінчив  Водний  інститут.  Але як  став  більше  працювати  з  дітьми  по  туризму  та  краєзнавству,  то  вирішив  вчитися  на  географа.  В  минулому  році  поступив  на  2-й  курс  геофаку  університету  ім. Мечнікова  на  заочне  навчання, на контракт. Та  цього  року  його  захотіли  взяти  в  одну  з  шкіл  селища  Молодіжного (близько  від  Іллічівська)  на  посаду  вчителя  інформатики.  Тому  він  вирішив  перевестися  на  інформатику,  пройшов  успішно  співбесіду.

  Так  що  тепер  я  спокійна,  що  всі  потрапили  туди,  куди  хотіли. Тепер  головне, щоб  вистачило  сил  довчитися. Найменше вчитися доньці - рік. Зять  після  інформатики  можливо  ще  повернеться  на  геофак. Сину  вчитися  найдовше - п'ять  років  бакалаврату, потім  два  на  магістратурі.