За  результатами  конкурсів  ЗНО  та  атестатів (більше  ЗНО)  мій  син  міг бути зарахований  на  бюджетні  місця  як  на  стаціонар,  так  і  на  заочне  навчання.  В  нього  був  єдиний  пріоритет -  біологія  в  нашому  університеті  ім. Мечнікова.

    Я  ще  намагалася  сьогодні  на  нього  вплинути,  щоб  вибрав  стаціонар, бо  там  кращі  умови,  щоб  займатися  наукою.  Бо  він  саме  цим  прагне  займатися.  І саме  на  це  він  здатний  найбільше. Але  він  обрав  заочне  навчання. І  я здалася.

   Він  в  мене  не  такий, як усі. Ще до школи  захопився  динозаврами, і я купувала  йому  книжки.  Він  усіх динозаврів  відрізняв, знав  всі  їх  особливості, всі  періоди і  все  про  час, коли вони жили. В  початковій  школі  вже  читав  які-небудь  наукові  книжки. В п'ятому  класі  сам  захотів  вивчати  хімію  за  підручниками  7  класу. Потім в 8-му  переміг з хімії  на  районній  олімпіаді, коли  навіть  вчительки  з  хімії  в  їх  паралелі  в  той  рік  не було. І в той  же  рік  переміг  в  олімпіаді  з  історії  та  фізики.  Але  на  наступний  рік  він  не  виграв  у  жодній.  Він  взагалі  в  школу  майже  не ходив. І  не  цікаво  йому  там  було, та й  некомфортно  у  класі.

  Йому  цікаво  було  щось  самому  досліджувати.  Захоплювався  різними  іноземними  мовами  та  порівнянням  їх  між  собою,  як  виникали  слова  і  переходили  з  однієї мови  в  іншу, що  означали.  Цікаво було  таким чином  визначати  і  як  відрізнялися  менталітетом  один народ від іншого. Вабила  його  і  психологія.  Його  МАНівська  робота  не  пройшла  на  обласний  тур,  тому  що  була  на  перетині  історії, психології  та  іноземних  мов.

  Було  тяжко  визначитися  з  профілем  10-го  класу, куди піти  вчитися.  Якусь  одну  іноземну мову  вчити  не хотів,  а  порівняльної  лінгвістики  ми не знайшли  в  Одесі.

   А  після  1-ї  чверті в  10-му  класі  взагалі  забрав  документи, бо  чомусь  вирішив  піти  на  малювання  на  базі  9-ти  класів, хоча  в художню школу не ходив, не мав особливих  здібностей.  Вмовила  його  все ж таки закінчити 11  класів, хоч  екстерном, і піти на  "кіно, фото, відео",  бо  на  комп'ютері  він  монтував  відео  в  програмах, почав  вивчати 3D-max.  А  через півроку  кинув, зрозумівши, що  це  не  його.

   Потім  була  "Комп'ютерна академія "ШАГ"  на  півстаціонарі  з  веб-дизайну.  Багато  чого  я  зараз  вмію  з  ІКТ  саме  завдяки  допомозі  сина. Він  і  семінари  для  вчителів  допомагав  мені  проводити.  "Академію"  він  закінчив,  але  сертифікат  так  і  не  отримав  з-за  залишених    трьох  хвостів.     Його  психологічні  проблеми  з  зосередженням, перевтомами,  емоційними  перезбудженями  заважали  йому  вчитися  систематично  та  "результативно". 

    В  мене  теж  були  схожі  проблеми,  з-за  чого  я  з  самого  початку  навчання  в  ВНЗ  обирала  заочне  навчання -  самостійно  я  краще  зосереджувалася  на  предметі  і  розуміла,  ніж  сидячі  на  лекціях. Я  це  помітила  ще  у  школі  та  технікуму.  Мене  вистачало  не  більше  ніж на 2-3  хвилини  слухати  вчителя.  На  математиці  я  після таких двох  хвилин  за  звичаєм  встигала  вирішити  всі  приклади і задачі  з  теми  уроку, поки  вчителька  намагалася  класу  пояснити  тему.

   В  гороскопі  сина  я  ще  в  його  юному  віці  помітила  кофігурацію  "зірка" (розкидані  по  всьому  Зодіаку  планети).  Це  свідчило  про  те, що  людині  буде  тяжко  обрати  єдиний  шлях  та  на  чомусь  одному  зосередитися.  Так  воно  й  вийшло.  Розумна  людина  зі  схильністю  до  досліджень  і  самонавчання  так  і  не  отримала  вищої  освіти  до  27  років.  Але  і  я   свою  вищу  освіту  здобула  в  32,  а  його  батько - в 38.  Ми  теж свідомо  кидали  один  ВНЗ  (політехнічний)  і  заочно  здобували  освіту  в  іншому  (у  тому  ж  університеті  ім. Мечнікова).  Отже  не  все  ще  втрачено.  І  я  сподівалася,  що  він  все ж таки  визначиться.

   І  рік  тому,  коли  ми  вже  почали  готуватися  на  істфак,  він  сказав, що  таки  хоче  піти  на  біологію.  Добре, нехай  так.  Його  останнім  часом  таки  приваблювала  генетика  та  всі  дослідження  з  ДНК.  Він  отримав  непогані  оцінки  з  ЗНО:  з  української - 173, біології  десь  180,5, з  хімії -  170.  І  він  пройшов  на  бюджет  на  стаціонар  та  заочне.  Але  обрав  заочне.

   Я  сподіваюсь  та  вірю,  що  цей  ВНЗ  він  завершить  з  результатом. Нехай  це  буде  довгі  7  років.  І  я  вірю  в  те,  що  він  піде  в  науку,  навіть  навчаючись заочно.  Буду  допомагати, як зможу  і  сподіваюсь,  що  його  помітять  на  біологічному  факультеті. В  мене  по  завершенню  заочно  істфаку  таки  була  можливість  піти  в  науку  (я  і  в  археологічні  експедиції  більше  10  років  виїжджала, і  можна  було  почати  писати  кандидатську). Але  мені  більше  сподобалася  робота  в  школі.  Та  й треба  було  більше  працювати  на  сім'ю  (двох дітей).  Його  батько  теж, навчаючись  на  філологічному  заочно,  зміг  зайнятися  наукою  та  писати  кандидатську.  Отож  в  нашого  сина  є  всі  шанси  таки  до  науки  дійти.  А  з  його  знанням  мов, думаю,  він  і  за  кордоном  зміг  би  навчатися.  Я  в  нього  вірю.