18:52 Він знає, як для нього краще |
За результатами конкурсів ЗНО та атестатів (більше ЗНО) мій син міг бути зарахований на бюджетні місця як на стаціонар, так і на заочне навчання. В нього був єдиний пріоритет - біологія в нашому університеті ім. Мечнікова. Я ще намагалася сьогодні на нього вплинути, щоб вибрав стаціонар, бо там кращі умови, щоб займатися наукою. Бо він саме цим прагне займатися. І саме на це він здатний найбільше. Але він обрав заочне навчання. І я здалася. Він в мене не такий, як усі. Ще до школи захопився динозаврами, і я купувала йому книжки. Він усіх динозаврів відрізняв, знав всі їх особливості, всі періоди і все про час, коли вони жили. В початковій школі вже читав які-небудь наукові книжки. В п'ятому класі сам захотів вивчати хімію за підручниками 7 класу. Потім в 8-му переміг з хімії на районній олімпіаді, коли навіть вчительки з хімії в їх паралелі в той рік не було. І в той же рік переміг в олімпіаді з історії та фізики. Але на наступний рік він не виграв у жодній. Він взагалі в школу майже не ходив. І не цікаво йому там було, та й некомфортно у класі. Йому цікаво було щось самому досліджувати. Захоплювався різними іноземними мовами та порівнянням їх між собою, як виникали слова і переходили з однієї мови в іншу, що означали. Цікаво було таким чином визначати і як відрізнялися менталітетом один народ від іншого. Вабила його і психологія. Його МАНівська робота не пройшла на обласний тур, тому що була на перетині історії, психології та іноземних мов. Було тяжко визначитися з профілем 10-го класу, куди піти вчитися. Якусь одну іноземну мову вчити не хотів, а порівняльної лінгвістики ми не знайшли в Одесі. А після 1-ї чверті в 10-му класі взагалі забрав документи, бо чомусь вирішив піти на малювання на базі 9-ти класів, хоча в художню школу не ходив, не мав особливих здібностей. Вмовила його все ж таки закінчити 11 класів, хоч екстерном, і піти на "кіно, фото, відео", бо на комп'ютері він монтував відео в програмах, почав вивчати 3D-max. А через півроку кинув, зрозумівши, що це не його. Потім була "Комп'ютерна академія "ШАГ" на півстаціонарі з веб-дизайну. Багато чого я зараз вмію з ІКТ саме завдяки допомозі сина. Він і семінари для вчителів допомагав мені проводити. "Академію" він закінчив, але сертифікат так і не отримав з-за залишених трьох хвостів. Його психологічні проблеми з зосередженням, перевтомами, емоційними перезбудженями заважали йому вчитися систематично та "результативно". В мене теж були схожі проблеми, з-за чого я з самого початку навчання в ВНЗ обирала заочне навчання - самостійно я краще зосереджувалася на предметі і розуміла, ніж сидячі на лекціях. Я це помітила ще у школі та технікуму. Мене вистачало не більше ніж на 2-3 хвилини слухати вчителя. На математиці я після таких двох хвилин за звичаєм встигала вирішити всі приклади і задачі з теми уроку, поки вчителька намагалася класу пояснити тему. В гороскопі сина я ще в його юному віці помітила кофігурацію "зірка" (розкидані по всьому Зодіаку планети). Це свідчило про те, що людині буде тяжко обрати єдиний шлях та на чомусь одному зосередитися. Так воно й вийшло. Розумна людина зі схильністю до досліджень і самонавчання так і не отримала вищої освіти до 27 років. Але і я свою вищу освіту здобула в 32, а його батько - в 38. Ми теж свідомо кидали один ВНЗ (політехнічний) і заочно здобували освіту в іншому (у тому ж університеті ім. Мечнікова). Отже не все ще втрачено. І я сподівалася, що він все ж таки визначиться. І рік тому, коли ми вже почали готуватися на істфак, він сказав, що таки хоче піти на біологію. Добре, нехай так. Його останнім часом таки приваблювала генетика та всі дослідження з ДНК. Він отримав непогані оцінки з ЗНО: з української - 173, біології десь 180,5, з хімії - 170. І він пройшов на бюджет на стаціонар та заочне. Але обрав заочне. Я сподіваюсь та вірю, що цей ВНЗ він завершить з результатом. Нехай це буде довгі 7 років. І я вірю в те, що він піде в науку, навіть навчаючись заочно. Буду допомагати, як зможу і сподіваюсь, що його помітять на біологічному факультеті. В мене по завершенню заочно істфаку таки була можливість піти в науку (я і в археологічні експедиції більше 10 років виїжджала, і можна було почати писати кандидатську). Але мені більше сподобалася робота в школі. Та й треба було більше працювати на сім'ю (двох дітей). Його батько теж, навчаючись на філологічному заочно, зміг зайнятися наукою та писати кандидатську. Отож в нашого сина є всі шанси таки до науки дійти. А з його знанням мов, думаю, він і за кордоном зміг би навчатися. Я в нього вірю.
|
|
Всього коментарів: 1 | |
| |